Проблема працевлаштування глухих осіб
Одна з найбільших проблем у суспільстві глухих — це пошук роботи. Багато роботодавців знаходять різні причини, щоб не брати людей з порушенням слуху на роботу.
У 2020 році в законі № 875 (стаття 19) було затверджено норму щодо працевлаштування осіб з інвалідністю: у кожному колективі має бути щонайменше 4% таких працівників. Це значно покращило ситуацію: багато глухих людей отримали роботу, дехто навіть піднявся кар’єрними сходами.
Однак через п’ять років цей закон почали переглядати, вносячи корективи, які знову створюють бар’єри для працевлаштування людей з інвалідністю.
Чому виникла ця проблема?
Однією з причин є вимога щодо наявності ІПР (індивідуальної програми реабілітації) при працевлаштуванні.
Що таке ІПР і як вона впливає на роботу глухих осіб?
ІПР — це документ, який визначає медичні, соціальні, освітні та інші потреби людини з інвалідністю. Проте в контексті працевлаштування осіб із порушенням слуху він не несе особливого сенсу, оскільки основні їхні потреби можна вирішити без додаткових витрат з боку роботодавця.
Ось що зазвичай потрібно глухим працівникам:
- ✅ Слуховий апарат — це медична необхідність, яку забезпечує не роботодавець.
- ✅ Перекладач жестової мови — часто не потрібен, оскільки більшість глухих спілкуються через листування або месенджери.
- ✅ Візуальна інформація — те, що роботодавець може і має забезпечити (таблички, вказівники, текстові повідомлення тощо).
У сучасному робочому середовищі всі компанії вже користуються моніторами, месенджерами та інтернетом. Це означає, що створювати спеціальні умови для глухих працівників не потрібно — вони можуть працювати на рівні з чуючими колегами.
Чому роботодавці все одно не беруть глухих працівників?
Попри те, що робочі місця не потребують значних змін, багато компаній продовжують вигадувати виправдання, щоб не наймати людей з порушенням слуху. Їх сприймають не лише як таких, що не чують, а ще й нібито не здатних ефективно працювати.
Тож як розв’язати цю проблему?
Бюро працевлаштування як ефективне рішення
Європейський досвід показує, що бюро працевлаштування для людей з інвалідністю може значно покращити ситуацію. Основне завдання такого бюро — не просто контролювати виконання квоти 4%, а створювати реальні умови для працевлаштування.
Що може робити бюро працевлаштування?
- 🔹 Аналізувати робочі місця та визначати, які саме умови потрібні глухим працівникам.
- 🔹 Подавати заявки до державних органів на забезпечення компаній необхідним обладнанням (наприклад, додатковими візуальними матеріалами).
- 🔹 Проводити співбесіди та направляти кандидатів на курси для підвищення кваліфікації.
- 🔹 Шукати вакансії відповідно до знань, досвіду та освіти людини.
Що отримають учасники цього процесу?
- ✅ Працівники бюро працевлаштування
- Премії або відсоткові виплати за успішне працевлаштування людини з інвалідністю (яка пропрацювала щонайменше 3 місяці).
- ✅ Компанії
- Зниження податків за працевлаштування осіб з порушенням слуху.
- ✅ Глухі працівники
- Доступ до вакансій, які відповідають їхнім навичкам.
- Інформаційну підтримку та адаптацію на робочому місці.
- Можливість працювати та розвиватися на рівні з іншими.
Висновок
Запровадження ефективного бюро працевлаштування допоможе не лише виконати законодавчі норми, а й забезпечити реальну інтеграцію глухих людей у ринок праці. Держава, бізнес та суспільство загалом отримають від цього більше користі, ніж від формального дотримання квот без фактичного залучення людей з інвалідністю до роботи.